Святити, чу́, тиш, гл. Святить. Коли не прийду до церкви, то все паски святять. Ном. № 168.

2) Рукополагать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 111.