Святиня, ні, ж.

1) Святыня. Знущались над Божою святинею. Стор. МПр. 65. Святе слово — рідна мати: єсть ще святиня вища, Богові милійша — рідная Вкраїна. К. Досв. 50.

2) Храмъ. Не построїш ти тут святині, бо ми тебе і задушим. Рудч. Ск. І. 60.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 111.