Свистун, на, м.

1) Свистящій человѣкъ.

2) Дѣтская игрушка: глиняная свистулька въ видѣ птицы или звѣря.

3) Пустой орѣхъ съ отверстіемъ. Був колись оріх, а тепер свистун. Ном. № 1866. Ум. Свистунець, свистунчик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 107.