Свердлик, ка, м.

1) Ум. отъ свердел.

2) Часть поколодви (См.). Шух. І. 237.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 105.