Сакви, ко́в, ж. мн.

1) Сума переметная. Прив’язав сакви до тропу, взяв коня за повід. Мкр. Н. 11.

2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 374, 379.

3) Названіе двухъ взятокъ при игрѣ въ хвальку. КС. 1887. VI. 466. Ум. Саківки.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 97.