Сайгак, ка, м.

1) Дикая коза, сайга. З власних рук годував диких кіз, сайгаків. Стор. II. 56.

2) Колъ вышиною съ человѣка; два такихъ кола, забитые рядомъ, служать снарядомъ для привязыванія овецъ: шею овцы вкладываютъ между ними, а сверху ихъ связываютъ. О. 1862. V. Кух. 32, 38. А ну, хлопці, піймайте оту вівцю та в сайгаки її, а то вона ще одкинеться од ягняти. Ейск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 96.