Рішати, ша́ю, єш, сов. в. ріши́ти, шу́, ши́ш, гл.

1) Лишать, лишить. А жінка й діти? Адже ти їх усього рішив. Кв. II. 33.

2) Терять, потерять, лишаться, лишиться. Ой не прибуду скоро, жизнь свою рішу. Чуб. V. 641. Поки дійшов додому, то чисто всі гроші рішив. Кобел. у.

3) Рѣшать, рѣшить. Вас розсудила палата, рішили отамани і війсковий суддя. Стор.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 25.