Різка, ки, ж.

1) Вѣтка тонкая, прутъ. Чухрає різки з берізки, кидає конику під ніжки. МУЕ. III. 115. Ой різко, різко гільчаста О. 1862. IV. 26.

2) Розга. Битому і різку покажи, то він боїться. Ном. № 5801.

3) Сѣчка, рубленная солома для скота.

4) Мѣра земли: 2 1/2 морга. Валт. у.

5) Раст. Najas major АН. ЗЮЗО. І. 129.

6) Складка, сгибъ, сборка, морщина. Шух. І. 13.

7) мн. Родъ игры. Ив. 36. Ум. Різочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 22.