Різатися, жуся, жешся, гл.

1) Рѣзаться. Став різать, сюди-туди — не ріжеться. Стор. II. 44.

2) — з ним. Рѣзаться съ кѣмъ. За що ж боролись ми з ляхами? за що ж ми різались з панами? Шевч. (1883), 161.

3) Пробиваться въ снѣгу. Він од неї тікає, по пояс снігом ріжеться. Мир. Пов. І. 138. Піднялась хуґа…. Вже я, каже, (саньми) різавсь, різавсь. Мнж. 130.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 22.