Різак, ка, м.

1) Рѣзецъ, рѣзакъ, большой ножъ.

2) Рѣзакъ, ножъ въ разныхъ машинахъ.

3) Родъ короткой серпообразной косы для кошенія камыша на днѣпровскомъ лиманѣ. Херс.

4) = Різачка. Рк. Левиц.

5) Раст. a) Stratiotes Aloides L. ЗЮЗО. I. 138. (Од різачки) варять і пють різак (росте в болоті). Грин. II. 318. б) — степовий. Falcaria Rivini Host. ЗЮЗО. І. 123.

6) Кирпичъ изъ навоза для топлива. Він йому дав сажень різака. Верхнеднѣпр. у.

7) ? Ой грайте же мі музичейки гудаком різаком. Гол. І. 324.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 21.