Рукав, ва, м.

1) Рукавъ. Сидить без обнови сиріточка, рученята сховавши в рукава. Шевч. 461. Як раз Савці свитка, та тільки рукавів нема. Ном. № 7562. Сніг мов з рукава — сильный снѣгъ. Ном. № 625. Він би робив, та в його рукава болять — насмѣшка надъ лѣнивымъ. Ном. № 1095.

2) Тонкій конецъ ступицы, обращенный наружу. Сумск. у.

3) Часть начиння. Конст. у. Ум. Рукавець, рукавчик, рукавочок, рукавонько. Чуб. V. 606, 208.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 86.