Рудяк, ка, м.

1) Что-либо порыжѣвшее. Тютюн-рудяк. Лохв. у.

2) Гречиха съ плохо налившимся щуплымъ зерномъ. Сторона рудяку, сторона і гречці. Ном. № 1004.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 85.