Руда, ди, ж.

1) Руда.

2) Ржавое болото.

3) Кровь. Шевч. 419, 667. Руда — не вода. Ном. № 1283. Кинувсь цілюрник і яко мога поспішає; та й кинув їй руду з руки. Кв. І. 97.

4) Дождь сквозь солнце. Угор.

5) Дышло въ корчугах, саняхъ для перевозки бревенъ. Шух. І. 180.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 85.