Рот, та, м.

1) = Ріт. Рот не город, не загородиш. Ном. № 6990.

2) Отверстіе верші или ятіра, въ которое входитъ рыба. Шух. І. 226, 227. Ум. Рото́к, рото́чок. Ув. Ротяка. Радомыс. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 83.