Росп’яття, тя, с.

1) Распятіе (дѣйствіе). Повели його на роспяття. Єв. Мт. XXVII. 31.

2) Распятіе (образъ распятаго Христа ка картинѣ или крестѣ). У церкві стояло роспяття угорі. Черниг. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 78.