Розчиняти, няю, єш, сов. в. розчини́ти, ню́, ниш, гл.

1) Отворять, отворить, растворять, растворить. Двері розчиняє. МВ. ІІ. 177.

2) Растворять, растворить, дѣлать, сдѣлать закваску для хлѣба. МУЕ. III. 34. Св. Л. 97. Гречаники розчиняла. Чуб. V. 1173.

3) Вскрывать, вынимать, вынуть внутренности. Стали розчинять рибу. Грин. І. 66.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 61.