Розумний, а, е.

1) Разумный, одаренный разумомъ. І скотина розумна, даром, що не говорить. Ном. № 404.

2) Умный. Було собі три брати — два розумних, а третій дурний. Рудч. Ск. І. 69. Ум. Розумненький, розумне́сенький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 60.