Розскочитися, чуся, чишся, гл.

1) Распасться на куски, разскочиться. Так той меч на канцурки і розскочивсь. Мнж. 10.

2) Лопнуть, треснуть. Аж ся земля розскочила. Гол. IV. 479. Розскочиться моє серце на дві половині. Грин. III. 256.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 57.