Розрізка, ки, ж.

1) Разрѣзъ. Херс. у.

2) Размежеваніе. Дожидаємо розрізки (землі), та ще й досі нема. Павлоград. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 55.