Розломлювати, люю, єш, сов. в. розломити, млю, миш, гл.

1) Разламывать, разломить. Кругом хату обступили, дівці двері розломили. Чуб. V. 988.

2) Только сов. в. розломило мене. Ломить меня. Болить мене всюди, руки й ноги як поодрубувані, розломило мене. Драг. 64.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 48.