Розлогий, а, е.

1) Просторный, широкій. Од Дударів до Чернишів дорога розлога. Чуб. V. 199.

2) О рвѣ, рѣкѣ: съ отлогими берегами.

3) Раскидистый (о деревьяхъ).

4) О рогахъ: расходящійся въ разныя стороны. Рудч. Чп. 255.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 48.