Розжвакати, розжвя́кати, каю, єш, гл.

1) Разжевать. Таке жилаве тісто, що й не розжвякаєш.

2) Обдумать. Чуб. І. 250. Перше розжвакай, що маєш робити, або казати. Ном. № 3484.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 44.