Розвірчуватися, чуюся, єшся, сов. в. розверті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Разворачивать, разворотить, разматывать, размотать что либо на себѣ намотанное. Висока… все розвірчувалась (з вуалю) та чепурилась. Левиц. Пов. 205.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 35.