Розвидняти, няє, сов. в. розвидніти, ніє, гл. безл. Свѣтать, разсвѣсть. А як стало розвидняти, пішов єм глядати. Гол. І. 196. Тільки розвидніло, — узяв своїх хортів і пішов. Рудч. Ск. І. 136.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 34.