Роз’яряти, ря́ю, єш, сов. в. роз’яри́ти, рю́, ри́ш, гл.

1) Разъярять, разъярить. І роз’ярив дружину злую побить Енеєвих прочан. Котл. Ен.

2) Разжигать, разжечь. В його душі Вожу искру Господь роз’яряє. Гол. III. 259.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 64.