Родовитий, а, е.

1) Родовитый, знатный. Чи ти роду багатого, чи ти роду родовитого? Чуб. V. 911.

2) Наслѣдственный, прирожденный. Мил. 34. Він родовитий злодій.

3) Плодородный. Родовита земля.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 28.