Робити, блю́, биш, гл.

1) Дѣлать. Роби теє, що піп каже, а не роби того, що він робить. Ном. № 5157.

2) Работать Роби, небоже, то й Бог поможе. Ном. № 69. До спасівки мухи на пана роблять, а в спасівку на себе. Ном. № 482. Літо на зіму робить. Ном. № 556. Будемо жити, будемо робити, буде нам щастя річкою плити. Чуб.

3) Поступать. По правді роби, по правді й очі повилазять. Ном. № 3027.

4) Своїм бо́гом робити. Дѣлать по своему. Не слуха, все своїм богом робить.

5) Робити волю. Исполнять желаніе.

6) Робити звістку. Подавать вѣсть. Янгол седить на камені та й нам звістку робить. Чуб.

7) Хліб робити. Обрабатывать землю. Натальці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити. Котл. Н. П. 350.

8) — плату. Платить. Одчиняйте хату та робіте плату. Грин. III. 128.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 25.