Рити, рию, єш, гл.

1) Рыть, копать. Дніпро берег риє, риє, яворові корінь миє. Шевч. 648. Понура свиня, а глибоко риє. Ном. № 7323.

2) Рити на кого. Подкапываться подъ кого, строить козни. Риє та й риє на мене. Ном. № 9555.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 18.