Ринва, ви, ж.

1) Водосточная труба. Ой стану я під ринвою, з ринви вода ллється. Чуб. V. 395. З дощу та під ринву. Изъ огня да въ полымя. Ном. № 1791.

2) Въ водяной мельницѣ: сбитый изъ досокъ желобъ, по которому вода изъ лотоків течетъ на колесо. Харьк. у. Мик. 480. Яло́ва, пуста ри́нва. Желобъ, по которому спускаютъ излишнюю воду. Мик. 480. Ум. Риновка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 17.