Ремінь, ню, м.

1) Ремень. З вас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили. Ном. № 4036.

2) Кожа выдѣланная, сапожный товаръ. Шух. І. 292. Оце купив реміню чоботи пошию. Харьк. у.

3) Широкій кожаный поясъ съ сумочкою при немъ и пр. Брат посяг у ремінь та й виймив мені сороківця. Федьк. Пов. 16. Ум. Ремінець, ремінчик. Лучче своє личко, як чужий ремінець. Ном. № 9682.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 12.