Ремінець, нця, м.

1) Ум. отъ ремінь. Ремешекъ.

2) Тонкая нить кожи, употребляемая вмѣсто дратвы. Шух. І. 292.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 12.