Ребро, ра, с.

1) Ребро. Худий, аж ребра світяться. Ном. № 8551.

2) Бокъ горы, обрыва, скалы. Шух. I. 14. Яри гайові меж невисокими, та крутими горами та шпилями, меж дубовими та грабовими гаями, що роскішно поросли на крутих ребрах, на вершках гір та шпилів. Левиц. І. 203.

3) Каждая изъ двухъ боковыхъ дощечекъ терлиці. Шух. І. 147.

4) — бо́же. Раст. Convallaria multiflora. Лв. 97. См. Кукурічка. Ум. Реберце, реберечко. Чуб. V. 662. Повернися бочком…, ще й реберечком. Мил. 103.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 9.