Рахуба, би, ж.

1) Счетъ, отчеть, разсчетъ. Як ударив в губу, то й розбив всю рахубу. Ном. № 5813. Скільки всіх зорь, цьому ще ніхто рахуби не склав. Ком. І. 49. Рахуби не дам. а) не могу счесть, б) ничего не могу подѣлать. Ном. № 6666.

2) Разсчетъ, соображеніе. Не прийдеться рахуба до чуба. Ном.

3) Возня, хлопоты. Буде ще з ним рахуба. Оце рахуба!

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 7.