Рабунок, нку, м.

1) Грабежъ. Ідуть турки на рабунки. Чуб. V. 1087.

2) Награбленное имущество, добыча. Як то вони в татар рабунки пооднімають і як мають їми дуванитись. К. Хм. 65.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 1.