Піти, піду́, деш, гл.

1) Пойти. Куди піти, то піти, аби дома не сидіти. Пішов би батька одвідав. — за вітром, за водою. Пропасть безслѣдно. Ном. № 1906. Не дав мені Господь пари, та й дав мені лиху долю, та й та пішла за водою. Н. п. Уман. у. Димом догори пішло́. а) Сгорѣло. б) Пошло прахомъ. Ном. № 1904. — на посиденьки. Пойти въ гости, пойти посидѣть. Лебед. у. — на пропасть. Пойти на несчастье. — вогнем. Сгорѣть. — світ за очі. Пойти куда глаза глядятъ. — в танець. Пойти танцовать. — в непам’ять. См. Непам’ять.

2) — заміж. Выйти замужъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 188.