Піспа, пи, ж.

1) Мучной отваръ съ мѣломъ для побѣлки стѣнъ. Богодух. у.

2) Мучной отваръ для квашенья яблокъ. Сим. 191. Добрі у вас яблука, мабуть у піспі мочені? Богодух. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 188.