Пізнавати, наю́, єш, сов. в. пізна́ти, на́ю, єш, гл. Узнавать, узнать. Ой як би я зозуленька, ой крилечка мала… то б я свого миленького по шапці пізнала. Мет. З ким жити, того й пізнавати. Чуб. І. 251.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 185.