Підцюкнути, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ підцюкувати. Подстрекнуть. А там послі нечистий таки знов силу візьме, підцюкне і потягне низку добру до погибелі. Кв. Підцюкнула нечиста сила. О. 1862. IV. 77.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 184.