Підхиляти, ляю, єш, сов. в. підхили́ти, лю́, лиш, гл.
1) Склонять, склонить подъ что либо.
2) Пріотворять, пріотворить. Івасьова мати двері підхиляла. Лукаш. 161.
3) Покорять, покорить, подчинять, подчинить. Чіпка хоч кого підхилить під себе. Мир. ХРВ. 253.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 184.