Підточувати, чую, єш, сов. в. підточи́ти, чу́, чиш, гл.

1) О червяхъ, мышахъ: подтачивать, подточить, подъѣсть. Робак підточив (яблуню). Чуб. II. 135.

2) Наставлять, наставить, пришить кусокъ матеріи.

3) Цѣдить, нацѣдить въ добавку. Підточи наливки в пляшку.

4) Просѣивать, просѣять зерно на решето.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 183.