Підтикати, ка́ю, єш, сов. в. підтикати, чу, чеш и підіткнути, ну, неш, гл. Подтыкать, подоткнуть, подсунуть. Уже, підтикавши десь поли, фурцює добре навісна. Котл. Ен. II. 32. Паничу, я вас підтичу. Ном.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 182.