Підстилати, ла́ю, єш, сов. в. підіслати, стелю́, леш, гл. Як дитина падає, то Бог подушку підстилає. Ном. № 9249.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 180.