I. Підривати, ва́ю, єш, сов. в. підрити, рию, єш, гл. Подрывать, подрыть. Хто мимо йде, псує та ламле і вепр дубрівний підриває. К. Псал. 187.

II. Підривати, ва́ю, єш, сов. в. підірва́ти, рву, рвеш, гл. Подрывать, подорвать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 177.