Підпливати, ва́ю, єш, сов. в. підпливти, ву, веш, гл.

1) Подплывать, подплыть.

2) — чим. Быть залитымъ (слезами, кровью). І що то вже плакав! так і підпливає сльозами. Кв. Горить Сміла, Смілянщина кров’ю підпливає. Шевч. 167.

3) Приближаться, приблизиться. Під старість підпливали, да не було у їх цілий вік дітей. Рудч. Ск.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 175.