Підковувати, вую, єш, сов. в. підкувати, кую́, єш, гл. Подковывать, подковать. Підкую, Юрку, вороного коника. Мет. 181.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 168.