Про УКРЛІТ.ORG

підкова

Підкова, ви, ж.

1) Подкова. Пакінь підкований: хазяїн на зіму підкував та й забув вирвати підкови. Рудч. Ск. II. 17. Туди тебе зашлють, де волам роги правлять, а кіз кують підковами. Ном.

2) Желѣзная подбивка на верхней части ярма (чашовині). Рудч. Чп. 250. Ум. Підківка, підківонька, підківочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 167.

вгору