Підкликати, ка́ю, єш, сов. в. підкликати, чу, чеш, гл. Подзывать, подозвать. Мужик його підкликав, за чубика посмикав. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 167.