Підкладати, да́ю, єш, сов. в. підкласти, кладу, де́ш, гл.

1) Подкладывать, подложить. А підклала білу ручку під головочку свою. Чуб. V. 433.

2) Подкладывать, подложить еще. Буде сіна підкладати, буде вівса підсипати, водицею напувати. Чуб. V. 942.

3) — руки кому, під ко́го. Помогать, помочь кому съ усердіемъ. Не туди він дивиться, щоб нам руки підкладати, а щоб нас у лабетах своїх держати. Г. Барв. 500.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 167.