Підзорити, рю, риш, гл.
1) Замѣтить. Я її не підзорила, не можу сказати, щоб вона любила хлопців. Верхнеднѣпр. у.
2) Сглазить ? Ой немає, дідусеньку, та вже і не буде: як вигнала за ворота (курчата), підзорили люде. Н. п.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 165.