Підживати, ва́ю, єш, сов. в. піджити, живу, веш, гл.

1) Оправляться, оправиться, окрѣпнуть.

2) Поправлять, поправить свои обстоятельства, разживаться, разжиться. Піджив наш Лейба: вже й корівка в його і конячок пара. О. 1861. IX. 74.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 165.